Please update your Flash Player to view content.
Банер

Ганна РІЗАТДІНОВА: «Хочу дивувати» + ВІДЕО

Ексклюзивне інтерв'ю з лідером української збірної з художньої гімнастики Ганною Різатдіновою.

На чемпіонаті світу в Києві, що проходив в Палаці Спорту, Ганна Різатдінова виграла одну золоту і дві срібні медалі. Нагадаємо, що в останній раз українка ставала чемпіонкою світу 6 років тому - в Патрах медаль вищої проби виграла Ганна Безсонова. Тим цінніше досягнення Різатдінової на київському чемпіонаті.

- Аня, як спиться після того, як стаєш чемпіонкою світу?

- Ця перемога прийшла так якось несподівано дуже. Я ще виходила перша за жеребкуванням... Довго не могла повірити в перемогу. Довго не могла лягти спати, але все одно якось було більш спокійно. Коли я виграла срібло зі стрічкою, то теж емоції переповнювали тому що потрібно було довести, що не просто так завоювала золото, це не випадковість. Я розуміла, що булави і м'яч у мене теж вдалі види, за які я можу поборотися, природно при ідеальному виконанні. Можу додати, що суддівство і справді було дуже об'єктивним. Тобто якщо ти допускаєш помилку, то, природно, про п'єдестал не може бути й мови. Потрібно було виконувати все, що в тебе записано в картці. Після завершення змагань в абсолютній першості спала три години тому, що були вітання від рідних, близьких. Люди пишуть навіть з інших континентів, це так приємно. Підтримка була, і це мені дуже допомогло. Коли ти виходиш, і зал вибухає, це дуже здорово. Ти розумієш, що ти не один, що за тобою вся країна, це дуже допомагає.

- Хто для вас був кумиром в гімнастиці?

- Я в кожній гімнастці знаходила свої дуже великі плюси. Аня Безсонова була кумиром для багатьох, Наталя Годунко була для мене прикладом у роботі. Наташа довела, що праця робить неможливе. Коли бачиш, як дівчата працюють і чого досягають, то тобі теж хочеться все це відчути. Також для мене приклад - Євгенія Канаєва. Як вона працювала, яке в неї було ставлення до тренера, до гімнастики, скільки у неї було перемог! Вона могла нічого не робити, але вона щоразу виходила на килим і доводила, що вона найкраща. Люба Черкашина - для мене теж приклад знову ж працьовитості. Вона не відразу стала зіркою, адже скільки вона йшла до своєї бронзи на Олімпіаді в Лондоні. Я за неї дуже раділа. Також для мене приклад іспанка Альмудена Сід. Вона виходила на килим і отримувала задоволення, і разом з нею всі глядачі отримували задоволення. Вона дуже довгий час була в спорті, це наскільки ж треба любити свою справу! Так можна перераховувати багатьох.

- Зараз пішла така тенденція, що гімнастки в основному невеликого зросту, маленькі, а в школі Дерюгіних всі дівчатка високі, статні. Така особливість - це плюс для України?

- У школі Дерюгіних в першу чергу дивляться на зовнішні параметри гімнасток. В Україні у всіх поколіннях виходили стрункі високі дівчинки. Тут потрібно бути дуже красивою дитиною, від Бога, або дуже працьовитим. У мене, наприклад, не було особливих параметрів, але я розуміла, що потрібно брати своєю працьовитістю. А те, що в Україні всі як на підбір, це тому що тренери дуже стежать за нашим зовнішнім виглядом. У нас зважування зранку, ввечері, в обід. Так прийнято, це дисципліна цієї школи. Треба тримати себе постійно в тонусі.

- Ти тепер одна з лідерів світової художньої гімнастики, і від тебе, очевидно, будуть чекати олімпійської медалі, ви вже бачите попереду Ріо?

- Я не хочу жити майбутнім, хочу жити сьогоденням. Все, що я загадувала на майбутнє, чомусь не збувалося. Я не знаю, що зі мною буде завтра. Можу сказати, що підготовка до таких великих змагань дуже важка. Я готова до цього, тому що я побачила результат і розумію, заради чого треба йти на жертви. Я, звичайно, хочу потрапити на Олімпійські ігри в Ріо, хочу заробити там медаль. Якщо я зможу витримати це все, всі три роки працювати, якщо я себе на це настрою, то вийде. А якщо я відчую, що я не зможу... Дещо як я не хочу, я хочу протримати цю планку і бути краще. Я хочу зробити щось нове, я ще не все показала глядачам. Хочу дивувати, отримувати задоволення, хочу виділитися якоюсь вправою, елементом, вигадати щось цікаве.

Оригінальний текст перекладу на сайті sport.ua